Оригинал — Уляна Галич: Ніч, коли закінчилась війна.
Ця ніч була важка, як мокра мішковина.
В цю ніч для багатьох закінчилась війна.
І хтозна, скільки з них було напівневинних…
І хтозна, де чиї тіла та імена…
В цю ніч зійшов туман і бруд з обличчя витер
Солдату, що стояв на чатах у ярку.
А суголосся снів розносив східний вітер
І слухала земля ту музику гірку.
Голодний добрий бог, схилившись за поручні
Протертої до дір драбини в небеса,
шукав у тій імлі дітей своїх та учнів
до ранку, а відтак вертав додому сам.
І згадував когось, ридаючи в подушку…
а син його внизу, стиснувши автомат,
дрімав у бліндажі, і зорі з себе струшував,
що падали всю ніч – завбільшки, наче град.
—8<——
Перевод:
Та ночь была тяжела, как мокрая мешковина.
В ту ночь для многих кончилась война.
Кто знает, сколько из них было полуневинных…
Кто знает, где чьи — тела и имена…
В ту ночь зашел туман, и грязь с лица обтер
Солдату, что стоял в дозоре у ярка.
Созвучие снов разносил ветер востока
И слушала земля ту музыку горьку.
Голодный добрый бог, нагнувшись за перила
Протертой до дыр лестницы в небеса,
Искал в той дымке своих детей и учеников
До утра, а затем вернулся сам домой.
И вспоминал кого, рыдаючи в подушку…
А сын его внизу, зажавши автомат,
Дремал в блиндаже, стряхивая звезды,
Что падали всю ночь — размером точно град.
Бахмутские Ведомости 